Понедельник, 30.11.2020, 05:40
          Одеський 
Дошкільний Навчальний Заклад 
   «Ясла - садок» № 307

 Перша допомога

Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Ноябрь 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архив записей
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всего ответов: 20
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

ПАМ’ЯТКА

 

Перша долікарська допомога

при сонячному опіку та тепловому ударі

 

Влітку істотно зростає ризик перегоідапишм на сонці та навіть у тіні. У тако­му разі у дитини може настати тепловий удар тла з явитися сонячний опік.

 

У разі сонячного опіку

        При підозрі на сонячні опіки слід оглянуте, в потерпілого і встановити важ­кість опіків. Насамперед, потерпілого слід перенести у прохолодне місце. Важ­кість сонячного опіку визначається глибиною ураження шкіри та площею опі­кової поверхні.

Розрізняють 4 ступеня опіків:

І ступінь — почервоніння шкіри свербіння: незначний набряк, можли­ве лущення;

II ступінь — утворення пухирів з рідиною в середині;

III ступінь — омертвіння тканин;

IV ступінь — обвуглювання тканин

 

        Сонячні опіки найчастіше є опіками І ступенів рідше — II. Насамперед, слід прикласти на 5-10 хвилин до обпечених ділянок тіла пузир з льодом або інший холодний предмет з морозильної камери, загорнутий  у чисту тканину.

        Глибокий та великий за охопленням поверхні  шкіри опік може викли­кати опіковий шок. У дітей старше 3 років опіковий шок розвивається при площі поверхневого опіку більше 10%, у дітей від  1 до 3 років — більше 5%, у дітей до 1 року — більше 3%. Імовірність появи   глибоких опіків у дітей ви­сока через те, що їхня шкіра позбавлена захисних властивостей, що форму­ються з віком.

        У разі опікового шоку слід дати потерпілому лугово-содове пиття для по­вернення втраченої рідини (1 чайна ложка кухарської солі та 1 чайна ложка питної соди на 1 л води).

        При ушкодженні шкірного покриву необхідне накласти стерильну пов’язку. При опіках І ступеня опікову поверхню можна передчасно змазати маззю на основі пантенолу.

        Для попередження інфікування не можна торкатися опікової поверхні руками чи розтинати пухирі.

        За потреби дати потерпілому знеболювальний засіб: разову дозу параце­тамолу чи ібупрофену.

       При появі виражених порушень терморегуляції у потерпілого після ви­користання фізичних методів охолодження (обтирання, холодні компреси), перорального прийому жарознижувальних препаратів для профілактики су­дом й як додаткового знеболення може стати необхідним внутрішньом'язове введення ліків. Склад літичної суміші: 50%-вий розчин анальгіну, 2,5%-вий розчин піпольфену або 1%-вий розчин димедролу, 2%-вий розчин папавери­ну. Приблизне дозування кожного розчину для дітей віком старше 1 року — 0,1 мл на рік життя.

       При важких або значних за охопленням площі шкіряного покриву опіках слід викликати швидку.

 

У разі теплового удару:

       При настанні теплового удару слід перенести потерпілого у прохолодне місце та покласти його на спину, підклавши йому під голову подушку або згор­ток одягу. Далі необхідно розстібнути чи зняти з потерпілого одяг, що заважає диханню. Змочити голову та груди холодною водою. Прикласти холодний компрес на поверхню шкіри, де зосереджено багато судин (лоб, тім’яна об­ласть та інші).

       Якщо потерпілий у тямі, бажано дати йому холодний чай або холодну під­солену воду.

      Якщо порушене дихання та відсутній пульс, слід провести штучне ди­хання і зовнішній масаж серця та негайно викликати швидку.

 

Перша долікарська допомога

при укусах тварин

 

          Найчастіше людей кусають домашні собаки, рідше кішки та інші тварини. Найбільш небезпечними є укуси тварин, хворих на сказ — гостре інфекційне за­хворювання, що характеризується ураженням центральної нервової системи. У собак ознаками сказу є надмірне збудження, підвищена тривожність, розширен­ня зіниць. Тварина може тікати від людей чи кидатися на них і кусати, проковтува­ти неїстівні предмети. Хоча у деяких випадках зовнішні ознаки захворювання мо­жуть бути відсутні.

 

          Якщо дитину вкусила тварина, найперше, слід ретельно оглянути місце уку­су. Якщо рана кровоточить помірно, не варто негайно зупиняти кровотечу, оскіль­ки таким чином рана очищується від слини тварини.

 

          Потім слід ретельно промити рану мильним розчином, а також ділянки шкіри, куди могла потрапити слина тварини. Шкіру навколо рани оброблюють антисептичними засобами: 70%-вим розчином спирту, 5%-вим розчином йоду чи іншими.

 

          На рану слід нанести антибактеріальну мазь (левомеколь, левоміцетин), а потім — накласти стерильну пов’язку.

 

          Після надання мінімальної медичної допомоги слід негайно проінформувати батьків про випадок та звернутися за медичною допомогою до лікарні. У лікарні варто проконсультуватися щодо проведення екстреної вакцинації проти прав­ця та сказу. Лікарю слід показати виписку з Карти профілактичних щеплень дити­ни, аби визначити обсяг необхідних щеплень.

 

          Вакцинацію проти правця не проводять, якщо дитина отримала повний курс щеплень згідно з віком.

 

          Вакцинацію проти сказу проводять, враховуючи локалізацію укусу, тяж­кість пошкодження шкірних покривів, відомостей про тварину тощо. Незважаю­чи на те, що вакцинація найбільш ефективна впродовж перших 14 днів після уку­су, курс лікування вакциною призначають незалежно від того, коли потерпілий звернувся за медичною допомогою (навіть якщо після випадку з укусом минуло декілька місяців).

 

          У разі відмови від щеплень батьків слід проінформувати про можливі наслід­ки у разі зараження дитини правцем чи сказом.

 

 

Запобіжні заходи в період активності кліщів

 

          Відвідуючи місця, де можуть бути кліщі (парки, ліси, зони біля водойм), слід над­ягати світлий, однотонний одяг, який щільно прилягає до тіла. Наприклад, сороч­ку з глухим комірцем і довгими рукавами, які закінчуються манжетами, брюки, го­ловний убір. Такий одяг дасть змогу легко та вчасно помітити кліщів.

 

          Під час тривалої прогулянки слід оглядати себе та дітей кожні дві години. Помі­тивши кліщів, необхідно обов’язково зняти їх з одягу.

 

          Ідучи лісом, слід триматися середини стежки, оминати чагарники та високу тра­ву. Зупинившись для відпочинку чи нічного сну на природі, варто очистити місце привалу від сухої трави та гілок.

 

          Повернувшись додому, слід одразу оглянути одяг і тіло дитини, особливо вкри­ті волоссям ділянки. Не можна залишати одяг з прогулянки біля ліжка чи спати в ньому. Його варто випрати та випрасувати.

 

          Нещепленим особам не варто виїжджати в ті райони України, де протягом трива­лого часу спостерігають захворюваність на кліщовий енцефаліт.

 

          Якщо ж поїздку сплановано, варто пройти інструктаж щодо методів особистої профілактики, придбати репеленти — засоби, що використовують для відлякуван­ня комах та кліщів. А у разі проживання в зазначених районах слід зробити відпо­відні щеплення.

 

         Якщо після прогулянок на природі, виїздів до сільської місцевості у дитини спо­стерігаються лихоманка, виражена інтоксикація, порушення стану притомності, судоми, слід негайно звернутися до лікаря та провести аналізи на кліщовий енцефаліт.